Gun free zone – це заповідники беззбройної «дичини», пише Дмитро Резніченко для Української Стрілецької Асоціації.

 

«Зони, вільні від зброї» (gun free zone) – це спеціальні місця, де маніякам зручніше за все розстрілювати пересічних громадян, бо маніяк точно знає, що там не нарветься на спротив.

Gun free zone – експеримент американської влади, а якщо точніше – Демократичної партії, яка, як не дивно, є прихильником та натхненником усіляких заборон, обмежень та регулювання. Експеримент полягає у тому, що в певні громадські місця (школи, університети, кінотеатри, лікарні, торговельні центри) заборонено проносити зброю – взагалі заборонено, будь-яку, будь-кому, навіть охоронцям. Цей експеримент – спроба хоч якось врегулювати обіг вогнепалу в країні, де на руках знаходиться близько 200 мільйонів (200 000 000!) легальних стволів.

Gun free zone – спроба влади запобігти такій лютій американській традиції, як mass school shooting, тобто розстрілам цивільного населення (як правило – школярів) озброєними молодими психами, у яких не задалося життя. Чомусь ця традиція існує саме в США: якщо переглянути історію всіх подібних випадків за останнє сторіччя, мабуть, 99% найвідоміших і найгучніших припаде на Північну Америку.

Стівен Кінг написав окреме есе, присвячене цій біді: як в новинах з’являється рядок «екстрене повідомлення», як потім стурбовані телеведучі жонглюють неточною ще інформацією про кількість вбитих і поранених, як екрани заповнюються кадрами з машинами «швидкої допомоги», переляканими людьми та заклопотаними поліцейськими, як знаходиться невиразне фото чергового вбивці (звичайний підліток, звичайне шкільне фото), як експерти зі стрілецьких асоціацій та супротивники зброї коментують ситуацію, продовжуючи стару, мов конституція США, суперечку про «Другу поправку» – невід’ємне право американців на зберігання та носіння зброї.

Головним парадоксом gun free zone є те, що люди почуваються у ній спокійніше, ніж на решті територій, але шансів бути застреленим саме там значно більше. З моменту прийняття Gun free zones act в 1990 році всі найгучніші розстріли сталися саме у «вільних від зброї зонах». Чому? Бо ховатися в них від маніяків так само ефективно, як натягати ковдру на голову, сподіваючись уникнути монстрів (за тієї лише різниці, що монстри справжні). Бо логічно ж – яке ще місце має обрати злочинець, щоб ризик нарватися на кулю для нього особисто був мінімальним? Де ще він гарантовано не зустріне озброєних людей?

Минулого року псих, який уявив себе Джокером (справжнє ім’я – Джеймс Холмс, студент), в Денвері вбив 12 і поранив 59 осіб на прем’єрі фільму про Бетмена «Темний лицар». З усіх кінотеатрів, які йому підходили для скоєння злочину (а їх було сім), він обрав єдиний, де була «вільна зона».

У більшості таких «зон» на входах немає навіть металодетекторів. А в ті, де вони є (в школи, наприклад), пронести зброю будь-якого розміру і калібру не проблема, якщо вбивця там вчиться або працює. По суті, значок із закресленим пістолетом не відлякує, а заохочує злочинця.

Другий парадокс «беззбройних зон» у тому, що коли трагедія врешті стається, знешкодити злочинця можуть лише озброєні поліцейські або добровольці з цивільних – ті самі, яким за інших обставин вхід до «зони» заборонено.

За межами США найвідомішим прикладом mass school shooting став теракт в Ізраїлі, коли до єврейської єшиви (інститут, вищий релігійний навчальний заклад у євреїв – ред.) «Мерказ а-Рав» зайшов мусульманин з автоматом і вбив вісьмох учнів та поранив одинадцятьох. Хто його нейтралізував? Правильно – один зі студентів, який мав при собі пістолет. Хто добив терориста? Армійський офіцер, що почув постріли та кинувся до навчального закладу на допомогу. Такого поняття, як «gun free zone», у постійно воюючому Ізраїлі нема. Там вчителі мають зброю, і від них вимагається вміння володіти нею; як результат – останній масовий розстріл у школі стався аж в 1976 році. Протилежний приклад – Норвегія, суцільна gun free zone. Тут Андерс Брейвік півтори години ходив по острову, спокійно розстрілюючи все живе, і ніхто, ніхто навіть не спробував його зупинити.

Ну, і третій парадокс – оскільки збройне лобі в США є потужним і шанованим, кожна спроба обмежити обіг вогнепалу стикається з серйозним спротивом. І організація gun free zones на хвилі національної істерики є неабиякою перемогою демократів, за яку вони будуть триматися до кінця. Попри наочну статистику і здоровий глузд.

Поддержите сайт, не проходите мимо рекламы:

 

Добавить комментарий

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

При наличии ссылок и мата комментарий не опубликуется без проверки администратором